Карл Маркс народився третьою дитиною в сім'ї адвоката. Дім його народження (тепер музей) знаходився в Трірі за адресою Brückergasse 664 (тепер нім. Brückenstraße 10). 15 жовтня 1819 року їхня сім'я переїхала в новий дім за адресою Simeonstraße 8 (тепер на цьому місці встановлена пам'ятна плита). Його батько, Генріх (Гиршель) Маркс (Heinrich Marx), і мати, Генрієта Пресбург (Пресборк), походили з родів рабинів. У 1817 році батько прийняв протестантство, щоб не втратити звання судового радника. Маркса хрестили в шестирічному віці. В цьому, мабуть, потрібно шукати коріння його критичного ставлення до релігії. У 1830–1835 відвідував гімназію міста Трір, яку з відмінністю закінчив в 17-річному віці. 1836 засватався з Женні фон Вестфален (Jenny von Westphalen), яка пізніше стала його дружиною. Закінчивши гімназію в Трірі, Маркс вступив до університету, спочатку в Бонні, потім в Берліні, вивчав юридичні науки, але згодом захопився історією і філософією. У 1841 р. Карл Маркс закінчив університет, здавши екстерном університетську дисертацію про філософію Епікура. За своїми поглядами Маркс був тоді геґельянцем-ідеалістом. У Берліні він увійшов до гуртка младогегельянців (Бруно Бауер і ін.), які прагнули робити з філософії Гегеля атеїстичні і революційні висновки. Після закінчення університету Маркс переселився до Бонна, з розрахунку стати професором. Але реакційна політика уряду примусила Маркса відмовитися від научної кар'єри. В цей час рейнські радикальні буржуа, що мали конвлікт інтересів з лівими гегельянцями, заснували в Кельні опозиційну газету: de:Rheinische Zeitung (почала виходити з 1 січня 1842 р.). У 1842–1843 рр. Карл Маркс працював журналістом і редактором в Rheinische Zeitung в Кельн. Спочатку Маркс висловлювався на користь відміни цензури, потім перейшов до відкритої критики уряду (багато його статей були заборонені цензурою або піддавалися жорсткому редагуванню). До початку січня Маркс майже відкрито закликав до революційного скидання прусській монархії і заміні її демократією. Це переповнило чашу терпіння уряду, і в березні 1843 газету закрили. Марксу довелося до цього терміну залишити редактора, але і його звільнення не врятувала газету. Газетна робота продемонструвала Марксу, що він був недостатньо знайомий з політичною економією, і він старанно взявся за її вивчення, продовжуючи працювати журналістом. У 1843 році одружується на аристократці Джені фон Вестфален, племінниці засновника концерну Phillips. Молода сім'я переїздить до Парижа, де він знайоміться з Генріхом Гейне та у 1844 р. вступає в дружбу з Фрідріхом Енгельсом, з яким його до кінця жіття об'єднала спільна робота. Саме Енгельс звернув увагу Маркса на становище робітничого класу. У 1845 р. його було вигнано з Парижа і так само як Енгельс, він переїхав у Брюссель. Там вони написали роботу «Німецька ідеологія», що критикує ідеї Геґеля і младогегельянців. Навесні 1847 року Маркс і Енгельс прилучилися до таємного пропагандистського товариства «Союз комуністів» — товариства німецьких емігрантів, з якими Маркс познайомився у Лондоні. За дорученням товариства вони в склали знаменитий «Маніфест Комуністичної Партії», що вийшов 21 лютого 1848 р. Коли вибухнула лютнева революція 1848, Маркс був висланий з Бельгії. Він приїхав знову до Парижа, а звідти, після березневої революції, до Німеччини, саме до Кельну. Там він спробував знову видавати "Rheinische Zeitung". Газета виходила з 1 червня 1848 до 19 травня 1849, після чого була закрита через економічні труднощі та цензуру. Карл Маркс був висланий з Німеччини 16 травня 1849. Він відправився зі своєю сім'єю спочатку до Парижа, але був висланий і звідти після демонстрації 13 червня 1849 і виїхав до Лондона, де і жив до самої смерті. Умови емігрантського життя були вкрай важкі. Убогість душила Маркса і його сім'ю; без постійної фінансової підтримки Енгельса та випадкового заробітку від написання статей до газет Маркс не тільки не зміг би закінчити «Капітал», але й неминуче загинув би під гнітом злиднів. В цей час були створені його головні економічні твори. В період з 1856 до 1857 року Карл Маркс опублікував в газетах "Вільна преса Шеффілда" (The Sheffield Free Press) та "Вільна преса" (The Free Press) серію статей під назвою "Викриття дипломатичної історії XVIII століття" (Revelations of the Diplomatic History of the 18th Century), які в 1899 році були перевидані, за матеріалами, які підготувала його дочка Елеонора, як окрема книга з назвою "Таємна дипломатична історія XVIII століття" (Secret Diplomatic History of the Eighteenth Century). В 1864 р. Маркс організував «Міжнародну робітничу асоціацію» (International Workingmen’s Association, пізніше перейменована в Перший Інтернаціонал).

Порадовало качество массивной доски а также и сжатые сроки. Советую.

На урочистій промові з приводу створення асоціації Маркс неправильно процитував прем'єр-міністра Гледстона, спотворивши його слова так, що ті набули прямо протилежного сенсу (Той нібито заявив «Це п'янке зростання багатства повністю обмежене заможними класами». Насправді той сказав «З тривогою і болем дивився б я на п'янке зростання багатства, якщо б воно було обмежене тими, хто знаходиться в сприятливих обставинах.» і пояснив, що зростання багатства Великобританії істотно покращує положення і британських трудящих.) Ця фальсифікація (або помилка) сильно дискредитувала організацію. Дотепер антимарксисти приводять її як свідоцтво нечесності Маркса. Спочатку організація складалася з анархістів, британських трейдюніоністов, французьких соціалістів та італійських республіканців. Пізніше розбіжності між Марксом та лідером анархістів Михайлом Бакуніним призвели до розриву з анархістами, які були вигнані з організації. У 1872 році, після розгрому Паризської Комуни і в умовах наростаючої реакції, Перший Інтернаціонал переїхав до Нью-Йорка, але через 4 роки, в 1876 році, був ліквідований на філадельфійській конференції. Всі спроби відновлення організації впродовж подальших 5 років не були успішними. Другий Інтернаціонал, в який сьогодні входять правлячі партії Англії, Франції, Німеччини, Іспанії і багатьох інших країн Євросоюзу, був встановлений в 1889 році як спадкоємець Першого Інтернаціоналу, через 6 років після смерті його засновника. 1867 вийшов перший том «Капіталу». Карл Маркс помер у Лондоні у віці 64 роки і там похований на кладовищі «Highgate-Cemetery». Останні томи «Капіталу» видав Енгельс після смерті Маркса.