| Головна » Статті » Видатні економісти » Видатні економісти | [ Додати статтю ] |
Мілтон Фрідман
| Мі́лтон Фрі́дман (англ. Friedman Milton; *31 липня 1912, Нью-Йорк — †16 листопада 2006) — американський економіст, відомий своїми роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики, та своєю позицією захисту вільного капіталізму. У 1976 році він став лауреатом премії пам'яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики. Був президентом Американської економічної асоціації з 1967 року. Фрідман помер 16 листопада 2006 року від сердечного нападу. Його вдова Роуз теж відомий економіст, донька Джот — юрист, син Девід — професор економіки Чиказького університету. Біографія еротический масаж Народився у Брукліні, Нью-Йорк. Він був четвертою дитиною і єдиним сином у бідній родині емігрантів зі Східної Європи Джено Саул та Сари Етель Фрідман, вихідців з містечка Берегсас, Угорщина (нині — містечко Берегове в Закарпатській області, Україна). Через рік після народження Мілтона родина переїхала у невелике місто Раухей в 20 милях від Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі). Коли Мілтону виповнилося 15 років і він вчився в останньому класі середньої школи, батько помер, і турбота по забезпеченню родини лягла на плечі матері та старших сестер. Освіта Ще в школі у Фрідмана проявився глибокий інтерес до математики. У 1928 році він поступив до Рутджерського університету (штат Нью-Джерсі) із правом одержання стипендії і по його закінченні здобув ступінь бакалавра економіки та математики. Інтерес до економічної теорії розбудили в ньому викладачі університету А. Ф. Берні, майбутній директор Федеральної резервної системи США, і Г. Джонс, що став згодом великим авторитетом в області теорії процентної ставки. За рекомендацією Джонса Фрідмену була запропонована стипендія від економічного факультету Чиказького університету. Одночасно йому пропонувалася стипендія з прикладної математики від Браунівского університету. Після серйозних коливань Фрідман обрав Чиказький університет і з цього часу цілком присвятив себе заняттям в області економічної теорії. Трудова діяльність Влітку 1935 року Фрідман взяв участь у великомасштабному проекті емпіричного дослідження споживчого бюджету, проведеного Національним комітетом із природних ресурсів у Вашингтоні (округ Колумбія). Наприкінці 1937 року він перейшов на роботу в Національне бюро економічних досліджень (NBER) у Нью-Йорку, де під керівництвом іншого майбутнього Нобелівського лауреата, Саймона Кузнеця, зайнявся дослідженням структури доходів від приватної практики. Результати цієї роботи втілилися в їхній спільній праці «Доходи від незалежної приватної практики» («Income from Independent Professional Practice», 1940). Він ліг в основу дисертації, за якої Фрідман у 1946 році був визнаний гідним у Колумбійському університеті ступеня доктори з економіки. порно бесплатно Публікація цієї роботи була затримана на 5 років через розбіжності, що викликав висновок авторів про те, що професія медика має монопольний характер і це дозволяє піднімати доходи лікарів вище за середнє рівня, установлюваного конкуренцією. Тут же утримувалися перші висновки Фрідмана з теорії «людського капіталу» і теорії розподілу доходу. Фрідман уперше ввів розходження між постійним і тимчасовим доходом, що складає один з важливих компонентів його теорії споживання. З 1941 по 1943 р. Фрідман працював як економіст в міністерстві фінансів, беручи участь у розробці податкової політики у воєнний час, а з 1943 по 1945 р. брав участь у роботі дослідницької групи по математичній статистиці в Колумбійському університеті, що за замовленням міністерства оборони США збирала статистичні дані по широкому колу проектів. Заняття Фрідмана в роки 2-й світової війни мали важливе значення для його наукової праці і деякою мірою сприяли формуванню його поглядів на природу і задачі наукового дослідження. Вони дали йому можливість на досить високому рівні брати участь у виробленні економічної політики уряду, що в чималому ступені допомогло йому надалі. У 1945—1946 р. Фрідман викладав у Мінесотському університеті. У тім же 1946 р. він повертається у Чиказький університет на посаду асистента-професора економіки. У 1962 р. він став професором економіки Чиказького університету, у якому проробив до свого офіційного відходу у відставку в 1977 р. У 1947 р. Фрідман брав участь в організованій Фрідріхом фон Хайєком зустрічі в містечку Мон-Пелерин (Швейцарія), на якій зібралися представники ліберальної школи політичної економії, журналісти і політики з усього світу. Створене на цій зустрічі суспільство «Мон-Пелерин» ставило своєю задачею поширення основних принципів вільного ринку і вільних інститутів. Фрідман був президентом цього суспільства в 1970—1972 р. У 1950 р. як консультанта уряду Сполучених Штатів по реалізації плану Маршалла, що передбачав відновлення зруйнованою війною економіки країн Західної Європи, Фрідман знаходився в Парижі. Він одним з перших економістів виступив активним прихильником уведення системи плаваючих валютних курсів. У нарисі «Доводи на користь плаваючих валютних курсів» («The Case for Flexible Exchange Rates») Фрідман пророкував, що введені Бретон-Вудською угодою в 1944 р. з метою забезпечення стійкості міжнародних валютних відносин фіксовані валютні курси в кінцевому рахунку чекає провал. Це передбачення Фрідмана, як і його пророкування неминучості ліквідації системи золотого стандарту, фактично збулося в 70-і рр. Кар'єра і досягнення Мілтон Фрідман є провідним представником Чиказької школи. Його ім'я асоціюється головним чином з монетаристською доктриною, що принесла йому значну популярність і вплинула на перегляд у 70-80-і рр. монетарної політики, що проводиться центральними банками, головним чином у Сполучених Штатах. Досягнення Фрідмана в області теорії грошей так чи інакше зв'язані з аналізом теорії Дж. М. Кейнса і його послідовників, що виходили з положення про несуттєвий вплив грошей на загальні витрати, споживання і ціни і переконаності в нездатності ринкової економіки автоматично домогтися належній зайнятості і стабільності цін. Критику цих положень Фрідман виклав у статті «Відносна стабільність швидкості звертання грошей і мультиплікатор інвестицій у Сполучених Штатах, 1897—1958 р.» («The Relative Stability of Money Velocity and the Investment Multiplier іn the United States, 1897—1958»), яка написана в співавторстві з Д.Мейселменом. У ній показано, що номінальні споживчі витрати визначаються скоріше грошовою масою, ніж окремими статтями державного бюджету. Виходячи з визначальної ролі грошей стосовно цін і доходів, Фрідман доводив, що зміни інтенсивності зростання номінальних доходів переважно обумовлені змінами в росту грошової маси. Стаття Фрідмана і Д.Мейселмена поклала початок полеміці з кейнсіанцями з питань монетарно-фіскальної політики, що розгорнулася в 60-70-і рр. і результатом якої став визначений перегляд монетарної політики в США. У 1951 році нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка. У 1971 отримав премію імені Джона Комонса. Професійна позиція На відміну від кейнсіанської доктрини, ключовим пунктом кількісної теорії грошей Фрідмана є положення, що попит на гроші (хоча і не обов'язково стабільний у номінальному вирахуванні) є стабільною функцією незначного числа змінних. Проведений ним аналіз історії розвитку грошової системи США через призму співвідношення між зміною грошової маси і цінами, а також змін у номінальному доході дозволив сформулювати чотири теоретичних постулати, що зводяться до такого: Щоб домогтися стабільності цін, важливий неінфляційний ріст кількості грошей. Економічний ріст досяжний як при зростаючих, так і при падаючих цінах за умови, що передбачуваний їхній ріст помірний і передбачуваний. Відносини між змінами в кількості грошей і змінами перемінних величин, що впливають на них, залишаються незмінними, незважаючи на розходження в наслідках, що викликав ріст кількості грошей. Головний канал впливу проходить через зміни в грошах до змін у доході, а не навпаки. Зміни росту грошової маси визначають зміни інтенсивності зростання номінальних доходів. В області міжнародних відносин Фрідман виступає проти економічної допомоги США іншим країнам, вважаючи, що подібна допомога веде до посилення позицій уряду в порівнянні з приватним бізнесом і встановленню централізованого контролю з боку уряду над економікою, що скоріше заважає, ніж сприяє економічному розвиткові. Публікації Книги та статті для широкої аудиторії «Дах чи стеля?», разом з Джорджем Стіглером (1946) «Капіталізм та свобода», (1962) «Соціальна Безпека: Загальна чи Вибіркова?», разом із Вілбуром Коеном (1972) «Свобода вибору: власний підхід», разом із Роуз Фрідман, (1980) Наукові видання «Методологія позитивної економіки» (1953)(The Methodology of Positive Economics) «Professor Pigou's Method for Measuring Elasticities of Demand From Budgetary Data» The Quarterly Journal of Economics Vol. 50, No. 1 (Nov., 1935), pp. 151—163. знакомства секс знакомства в Йошкар-Ола | |
| Переглядів: 16918 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |