Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовільняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко-експлуа-таційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці (транспортних засобів, машин, приладів).
Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:
потребами науково-технічного прогресу;
зміною споживчих запитів населення;
нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;
розвитком зовнішньої торгівлі.
В тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності (KQ в загальному вигляді може бути представлена:
КС = якість + ціна + обслуговування.
Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення між цими складовими, кожна з яких є також багатофакторною.
Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівня.
Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.
В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:
одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;
У комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;
узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.
Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:
Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання).
Показники надійності і довговічності.
Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).
Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).
Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).
%> Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.
% Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).
Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.
В процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними серед яких є:
коефіцієнт оновлення асортименту;
частка сертифікованої продукції;
частка продукції, призначеної для експорту;
обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.
Методи оцінки якості продукції поділяються в залежності від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.
Вимірювальний метод — передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.
Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.
Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.
Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.
В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:
традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);
експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);
соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).
В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.
Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості.
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.
Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.
Сертифікація продукції — один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу — сертифікату. Сертифікат — це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктів господарювання на договірних засадах.
Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. В останні роки почали формуватись міжнародні системи сертифікації.
Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.
За порушення вимог стандартів виробники несуть матеріальну відповідальність у формі значних штрафів, суми яких розподіляються таким чином:
60% — у державний бюджет;
30% — у позабюджетні фонди місцевих органів влади;
10% — у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної бази.
В ряді галузей промисловості якість продукції оцінюється по сортах за допомогою коефіцієнтів сортності (Кс):
Кс = N\ х Ц{ + N2 х Ц2 (N\ + N2) х Ці
де Ni,N2 — відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць;
Ці, Цг — ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.
Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:
Ев = f(Ci+EH х К\) - (Сі + Е„х К2)]х Ия, грн.,
де Сі, Сі — собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;
Кі, Кг — питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.
Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.
Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):
Есум = Ев + Ес-ТІ ряді випадків при покращенні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується строк служби нового виробу.
Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як:
потребами науково-технічного прогресу;
зміною споживчих запитів населення;
нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;
розвитком зовнішньої торгівлі.
В тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності (KQ в загальному вигляді може бути представлена:
КС = якість + ціна + обслуговування.
Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення між цими складовими, кожна з яких є також багатофакторною.
Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівня.
Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.
В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:
одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;
У комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;
узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.
Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:
Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання).
Показники надійності і довговічності.
Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).
Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).
Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).
%> Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.
% Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу).
Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.
В процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними серед яких є:
коефіцієнт оновлення асортименту;
частка сертифікованої продукції;
частка продукції, призначеної для експорту;
обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.
Методи оцінки якості продукції поділяються в залежності від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.
Вимірювальний метод — передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.
Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.
Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.
Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.
В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на:
традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);
експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);
соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).
В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.
Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості.
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.
Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил в галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.
Сертифікація продукції — один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документу — сертифікату. Сертифікат — це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9001. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.
Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єктів господарювання на договірних засадах.
Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри по найважливіших видах продукції. В останні роки почали формуватись міжнародні системи сертифікації.
Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.
За порушення вимог стандартів виробники несуть матеріальну відповідальність у формі значних штрафів, суми яких розподіляються таким чином:
60% — у державний бюджет;
30% — у позабюджетні фонди місцевих органів влади;
10% — у Держстандарт України для розвитку матеріально-технічної бази.
В ряді галузей промисловості якість продукції оцінюється по сортах за допомогою коефіцієнтів сортності (Кс):
Кс = N\ х Ц{ + N2 х Ц2 (N\ + N2) х Ці
де Ni,N2 — відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць;
Ці, Цг — ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.
Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.
Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:
Ев = f(Ci+EH х К\) - (Сі + Е„х К2)]х Ия, грн.,
де Сі, Сі — собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;
Кі, Кг — питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.
Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний народногосподарський ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.
Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):
Есум = Ев + Ес-ТІ ряді випадків при покращенні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується строк служби нового виробу.
