Головна » Файли » Український розділ » Реферати [ Додати матеріал ]

СУТНІСТЬ І ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСІВ»
[ Викачати з сервера (245.0Kb) ] 12.03.2010, 14:20
ВСТУП
Понятійний апарат фінансової науки складають фінансові категорії.
Фінансові категорії в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.
Фінансові категорії виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя. З появою держави з'явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи більш складних категорій:
• державні доходи,
• державні видатки,
• бюджет,
• фінанси підприємств,
• страхування,
• фінансовий ринок.
Відомо, що на мікрорівні завершальною стадією кругообігу коштів підприємства є одержання виручки. Грошові операції, що відбуваються в процесі розподілу виручки і прибутку підприємства, а отже, і опосередковані рухом грошей відносини, в які вступає підприємство з державою, банками, страховими компаніями, партнерами по бізнесу, працівниками підприємства, і є фінансовими
Загальним результатом обігу коштів на макрорівні є одержання валового внутрішньою продукту і національного доходу. Вартісний розподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу відбувається за структурними підрозділами економічної системи, за комплексами, галузями, територією країни, суб'єктами господарювання, а грошові відносини, що виникають з цього приводу, доповнені відносинами в процесі передачі та використання коштів, найчастіше супроводжуються рухом фондів коштів (проте цей факт не виключає можливості застосування безфондової форми руху коштів як на макро-, так і на мікрорівнях).
Зважаючи на те, що змішана економіка передбачає існування різноманітних форм власності, а фонди коштів перебувають у власності або розпорядженні суб'єктів господарської діяльності, зазначимо, що фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника або розпорядника фондів коштів, зміною форм власності, а можуть проходити і без неї. Так, сплата податків державі означає передачу коштів у розпорядження держави (супроводжується зміною власника, розпорядника), форма власності при цьому може залишатися незмінною (сплата податків державними підприємствами) або змінюватися (сплата тих же податків державі, але недержавними підприємствами) А, наприклад, розподіл чистого прибутку підприємства на внутрішні його потреби не супроводжується зміною ні власника ні форми власності.
Особливо необхідно наголосити на заключній частині визначення суті фінансів, кінцевій меті їхнього функціонування — задоволенні суспільних інтересів та потреб.
Однак система суспільних інтересів і потреб досить різноманітна і має у своєму складі загальнодержавні, галузеві, відомчі, корпоративні, колективні, групові, регіональні, місцеві та особисті інтереси До цього переліку слід додати ще і міжнародні, міждержавні, глобальні.
1. ФІНАНСИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ.
Зважаючи на обмеженість фінансових ресурсів і на протистояння інтересів один одному, велику складність становить досягнення оптимального співвідношення в їхньому задоволенні у процесі вартісного розподілу, здійснення правильного вибору. Задоволення інтересів одних за рахунок ущемлення інших загрожує суспільству негативними наслідками від суто етичних міркувань, соціального невдоволення, економічних негараздів, аж до політичних потрясінь Як на макро-. так і на мікрорівнях слід якнайбільше уваги приділяти мотивації нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, робіт та послуг, збільшенню обсягів фінансових ресурсів, а в ширшому розумінні — виручки та прибутку фірм, валового внутрішнього продукту та національного доходу держави, що може бути забезпечено через розвиток національного підприємництва, створення нових підприємств, розв'язання платіжної кризи, збільшення кількості робочих місць та збільшення доходів і купівельної спроможності населення.
Предметом науки Фінанси є система економічних відносин зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів (держава, об'єкти господарювання й організацій, особисте господарство).


Фінанси складають відносини наступних компонентів:
• Відношення по створенню і використанню централізованих фондів держави;
• Відношення по розподілі і перерозподілу ресурсів, шляхом використання державного бюджету, місцевого бюджету і поза бюджетних фондах;
• Відношення по створенню і перерозподілу фондів підприємства і домашнього господарства.
Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин. Однак фінанси відрізняються від грошей по змісту і функціям. Якщо гроші вважаються загальним еквівалентом, за допомогою якого вимірятися витрати праці, то фінанси - це економічний інструмент розподілу і перерозподіли ВВП і національного доходу (інструмент нагромадження і розподіли багатства).
Фінанси є об'єктивною економічною категорією, що має наступні відмінності:
• Реальний рух коштів від одного до іншого;
• Розподільний характер (обмін, розподіл);
• Кожен фонд має наступні властивості
• - цільове призначення;
• - порядок формування і використання фондів регламентується законодавчими актами.
Матеріальною основою фінансових відносин є фінансові ресурси, що надають собою сукупність доходів і надходжень, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання.
Призначені для:
• для покриття фінансових зобов'язань;
• матеріальні витрати по виробництву;
• для матеріальних заохочень роботи.
Фінансові ресурси складаються з трьох джерел:
1. Засобу акумулювання в державному бюджеті;
2. Засобу в не бюджетних фондах;
3. Ресурси одержувані в результаті діяльності (прибуток, амортизація).
Фінансові ресурси формуються за рахунок фінансових відносин між:
• підприємством і працівником;
• підприємством і його філіями, підрозділами;
• підприємством і іншими підприємствами;
• підприємством і банками;
• підприємством і державою;
• держава і населення;
• банком і населенням.
Об'єктом фінансових відносин є національним багатством і зроблене ВВП. Розподіл і перерозподіл ВВП здійснюється по різних схемах у залежності від моделей фінансових відносин у суспільстві:
1. Адміністративна економіка характеризується тим, що частина національного доходу направляється відразу в бюджет, державу одержує доход у процесі первинного розподілу.
2. Ринкова економіка - це первинний розподіл національного доходу здійснюється між тими хто зайнятий його створенням. Держава одержує доход у результаті відрахування від суб'єкта господарювання і заробітної плати.
3. Американська модель - заснована на максимальному саме забезпечення фізичних і саме фінансованих юридичних осіб. Бюджет централізації складає 20% - 35% .
4. Західно-європейська модель - рівень централізації в бюджеті 35% - 45%.
5. Скандинавська модель економіки - рівень централізації в бюджеті 50% - 60%.
Фінанси - це економічна категорія, що являє собою сукупність грошових відносин, зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.
Фінанси - це сукупність фінансових відносин, що складається між державою, суб'єктами господарювання і громадянами, із приводу створенню розподіл і використання фондів фінансових ресурсів.
2. Функція фінансів:
Розподільна;
Контрольна;
Регулююча.
Розподільна функція розглядається як розподіл нової вартості на мікро рівні, перерозподіл на макро рівні. Даная функція охоплює 3 стадії:
1. Формування фондів коштів ;
2. Розподіл грошових фондів через фінансові інструменти;
3. Використання коштів .
На мікро рівні Даная стадія дозволяє забезпечити виробництво і відтворення, а на макро рівні забезпечує загальнодержавні потреби країни.


Первинний розподіл - це розподіл доданої вартості і формування первинних доходів, суб'єктів зайнятих формуванням валового національного продукту.
Перерозподіл - це створення і використання централізованих фондів: обще-государственный, відомчий, корпоративний.
Перерозподіл включає 2 етапи:
Вилучення частини доходів в одних суб'єктів і формування централізованих фондів;
Використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів.
Контрольна функція складається в контролі за розподілом ВВП по відповідним фондом і з використанні по цільовому призначенню за допомогою регламентації фінансової інформації. Реалізується Даная функція за допомогою фінансового контролю.
Контрольна функція виявляється:
До настання розподільного процесу;
У процесі використання фондів коштів ;
Процес підведення підсумків.
Регулююча функція зв'язана через утручання з державою, через державні витрати, податки і державні кредити, процес відтворення.
2. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ФІНАНСІВ З ІНШИМИ ЕКОНОМІЧНИМИ КАТЕГОРІЯМИ.
Фінансова наука даний час розглядала категорію "Ф" спрощено, як деяку суму коштів . Однак: Фінанси - являють собою економічні відносини, зв'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих фондів коштів з метою виконання функцій і задач Г и забезпечення умов розширеного відтворення.
"Ф" і "Ц" беруть участь у розподілу ВВП:
1. Ціна - грошове позначення вартості будь-якого товару;
2. Коливання цін навколо вартості створеного полючи діяльності "Ф" ;
3. "Ф" великий діапазон розподілу.
Слідом починає функціонувати заробітна плата "Ф" створюють послуги грошового формування фонду заробітної плати й інших фондів оплати праці. Для виплати заробітної плати на підприємствах створюють фонди фінансових ресурсів.
Зауважимо, що наведене визначення економічної суті фінансів не вичерпує всього розмаїття концептуальних підходів та міркувань із цього питання. Історично появу терміна "фінанси" більшість дослідників пов'язує з термінами, що застосовувалися в контексті обов'язкової сплати грошей і строку сплати, зокрема, обов'язкової сплати державі податків. Сучасні дослідники, як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, трактують суть фінансів по-різному
Про розбіжність позицій можна судити хоча б із такого їхнього короткого переліку
1. Фінанси – це гроші;
2. Фінанси – це застосування різноманітних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми, або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу;
3. Фінанси – система грошових відносин з приводу руху фондів коштів;
4. Фінанси є системою імперативних грошових відносин;
5. Фінанси – це планомірний рух фінансових фондів, що виражають відносини з приводу необхідного, обов'язкового вилучення вартості та їхнього використання в суспільних інтересах.
Перша у наведеному переліку позиція найчастіше властива дослідникам суті державних фінансів. Для останніх характерний ізольований рух коштів за каналами розподілу та перерозподілу. Проте, якщо говорити про всі структурні підрозділи економічної системи та врахувати проведені дослідження суті фінансів, взаємозв'язку та відмінності понять "гроші" і "фінанси", стає зрозумілим, що гроші — це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. І навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, виступати співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми.
Друга позиція, навпаки, акцентує увагу на фінансах фірми, ігноруючи інші структурні підрозділи економічної системи. Крім того, наведене визначення стосується не стільки фінансів підприємства, скільки управління їхніми фінансами (фінансового менеджменту).
У третьому випадку дещо звужується сфера дослідження — поза увагою безфондова форма руху фінансових ресурсів.
Четвертий та п'ятий з наведеного переліку підходів перетворюють фінанси з економічної категорії на явище, яке організується державою, тобто фактично викреслюють фінанси із сфери економіки і відносять до політики та управління.
Отже, фінанси — це категорія базису, а не надбудови, категорією надбудовною є фінансова політика, зокрема, фінансова політика держави.
3. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ; ПРИЧИНИ ПОБУДОВИ.
По будівлі фінансову систему розглядають із внутрішньої сторони й організаційної побудови. За внутрішньою структурою фінансова система - це сукупність сфер і ланок, що відбивають форми і методи фінансових відносин. Сфера характеризує загальну відмінність сукупності фінансових відносин. Ланка являє собою відособлену частину окремої сфери фінансової системи.
Фінансова сфера суб'єктів господарювання - відбиває рух потоків підприємства, що мають загальний принцип організацій і методи здійснення фінансової діяльності.
Сфера державних фінансів - характеризує фінансову діяльність держави.
Сфера міжнародних фінансів - відбиває перерозподілені-обмінні відносини на світовому рівні.
Сфера фінансового ринку - охоплює кругообертання фінансових ресурсів, основною метою даної сфери є перерозподіл тимчасово вільних коштів через відповідних посередників.
Фінансову систему України можна розглядати на національному, регіональному і світовому рівні. На національному рівні фінансові відносини представляють:
Суб'єкти
Державні фінанси
Страхування
Відношення внутрішньою валютою і фінансові ринки.
Задачі фінансової системи:
Формування і розподіл необхідного обсягу ВВП для виробництва
Досягнення максимального ефекту при використання наявних фінансових ресурсів.
Встановлення оптимальних пропорцій, розподілу ВВП для забезпечення громадян, підприємств, держави.
Причини побудови фінансової системи
Усі фінансові ресурси поділяються на централізовані і децентралізовані.
Кожна ланка фінансової системи самостійне, але має визначену схему визначення.
Принцип єдності. Усі сфери фінансової системи здійснює свою діяльність у єдиній фінансовій політиці.
Функціонального призначення. Кожна ланка фінансової системи виконує визначену функцію.
Централізовані і децентралізовані фінансові ресурси.
Фінансову систему можна представити як сукупність централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.


Фінансова система України
Централізована Децентралізована
Бюджет.
Поза бюджетні фонди.
Державні кредити.
Фінансові ринки.
Міжнародні фінанси.

Децентралізована
Фінансові підприємства різних галузей і форм власності.
Фінанси громадських організацій.
Фінансові населення.

Децентралізовані фінансові ресурси створюють окремими суб'єктами і служать для забезпечення розширеного відтворення діяльності підприємства.
Шляху використання децентралізованих фінансових ресурсів:
Розширення і розвиток підприємств;
Рішення соціальних проблем (на мікро рівні);
Матеріальне стимулювання працюючих;
Страхування фінансових ресурсів.
Шляху використання централізованих фінансових ресурсів:
Фінансування пріоритетних галузей;
Фінансування установ не виробничої сфери;
Соціальний захист населення;
Зовнішньоекономічна діяльність;
Охорона навколишнього середовища.
Фінансові резерви - це елемент фінансових ресурсів, що являють собою особливу групу фондів коштів , у яких знаходяться засоби вилучені з обороту і використовуються тільки у випадки збою в процесі обще виробництва.
Суб'єкти господарювання
Принцип роботи суб'єктів господарювання є комерційні розрахунки, що і визначають їхню основну мету діяльності, максимізації прибутку. Фінансові ресурси суб'єктів господарювання розділяються на власні. До власних ресурсів відносяться статутний фонд, що формується при утворенні підприємств.
4. КЕРУВАННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ
Організаційна структура фінансової системи - це сукупність фінансових органів і інститутів, що являють собою систему керування фінансами. У систему о.с.ф.с. входять:
1. Органи керування:
міністерство фінансів України;
державна податкова адміністрація;
державна контрольно-ревізійна служба;
державне казначейство;
державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;
розрахункова палата;
пенсійний фонд;
фонд соц. страхування;
українська державна інноваційна компанія.
2. Фінансові інститути:
НБУ;
комерційні банки;
страхові компанії;
небанківські фінансово кредитні установи;
міжбанківські валютні біржі;
фондові біржі;
інституціональні інвестори.

ФСУ

Міністерство
фінансів Розрахункова
палата
НБУ Держ. Компанія по Ц.П. і фонд ринку Пенсійний
фонд

Налогова
адміністрація Аудиторська
палата Комерційні
банки Фонд
біржи Фінансове
соціальне
страхування

Казначейство
Аудиторські
фірми Не банківські
фінансові
кредити
Інституціональні
інвестори Українські
Державні
інноваційні
компанії

КРУ Страхові
компанії Міжнародні
банки валютних
бірж

Всі органи керування і фінансові інститути можна в залежності від сфери діяльності розділити на 4 блоки:
1 - сфера діяльності державного бюджету;
2 - складають контрольно регулюючі органи;
3 - усі фінансові інститути, яких сфера діяльності фінансовий ринок;
4 - органи керування цільовими фондами.
Міністерство фінансів України:
разроботка програм і напрямків фінансів політиці держави;
органи бюджетного процесу;
регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;
регулювання діяльності фондів ринку;
організація і здійснення фінансового контролю;
забезпечення фінансових відносин Держави з іншими країнами.
Податкова адміністрація:
організовує своєчасне надходження податку і контролює правильність їхніх відрахувань;
складання проекту закону про оподатковування;
облік платника податків;
контроль за своєчасну сплату податків;
накладення штрафних санкцій за не правильне чи відрахування не своєчасну сплату податків.
Державне казначейство:
виконання касового виконання бюджету.
Контрольно ревізійне керування:
фінансовий контроль по використанню засобів державного бюджету.
Розрахункова палата:
здійснення позавідомчий контроль за складання і використання бюджету;
аналіз бюджетне політиці;
контрольну сферу державного кредиту.
Аудиторська палата:
видає ліцензії юридичним і фізичним особам на здійснення аудиторської діяльності;
контрольна діяльність аудиторських фірм.
Аудиторська фірма:
проведення незалежного фінансового контролю.
НБУ:
грошовий ринок;
підтримка стабільної грошової одиниці в країні;
ліцензування, регулювання діяльності комерційних банків.
Комерційні банки:
акумуляція тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб;
проведення безготівкового розрахунку;
здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта;
кредитування фізичних і юридичних осіб.
Не банківські фінансові кредитні установи:
надання грошей у позики.
Страхові компанії:
різний вид страхування.
Державні компанії по цінних паперах і фонди ринку:
реєстрація випуску цінних паперів;
регулює їхнє кругообертання;
видає ліцензії посередника;
контролює діяльність суб'єктів господарювання на господарському ринку.
Фондові ринки:
здійснює функціонування вторинного ринку цінних паперів.
Пенсійний фонд:
акумулює і розміщає кошти призначених для пенсійного забезпечення.

5. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі.
Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими/загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. До фінансів належать такі групи фінансових відносин:
* пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;
* пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
* що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
* які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;
* які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
* що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.
Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.
У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.
Фінанси підприємств - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:
- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;
- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.
Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:
- різноманітність форм власності;
- свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
- вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
- самофінансування підприємництва;
- правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
- обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу.
6. ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
Прояв сутності фінансів в дії розглядається через характеристику функцій, які притаманні даній категорії.
Вивчаючи функції фінансів, необхідно зрозуміти, що функції завжди похідні від сутності, яку вони виражають і показують як, яким чином реалізується суспільне призначення даної економічної категорії. Оскільки специфічне суспільне призначення фінансів- забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямами цільового використання, сутність фінансів проявляється, перш за все, через розподільну функцію.
Фінанси за допомогою розподільної функції обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту), різні сфери суспільного життя - сферу матеріального виробництва, сферу обігу і споживання.
Фінансовому розподілу притаманні різні види розподілу:
• внутрішньогосподарський,
• внутрішньогалузевий,
• міжгалузевий,
• міжтериторіальний.
6.1. Розподільна функція фінансів
Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного багатства, яка приймає грошову форму (при перерозподілі раніше накопиченого виробничого потенціалу, покриття збитків від стихійних лих і т.п.).
Суб'єктами при фінансовому методі розподілу єюридичні і фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення, а також держава.
Розподільна функція фінансів реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) вартості суспільного продукту.
Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:
1) заробітна плата працівників, зайнятих в сфері матеріального виробництва;
2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.
Однак первинні доходи не формують суспільні грошові фонди, достатні для розвитку пріоритетних галузей економіки, забезпечення обороноздатності держави, задоволення соціальних потреб населення. Тому об'єктивно необхідним є подальший перерозподіл національного доходу.
В результаті перерозподілу створюються вторинні або похідні доходи. До них відносяться доходи, отримані в невиробничій сфері, податки.
Перерозподіл частини сукупного суспільного продукту необхідний також для міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів, перерозподілу доходів між різними групами населення. Провідну роль в подальшому перерозподільному процесі відіграє держава. В процесі перерозподілу на загальнодержавному рівні можна виділити окремі стадії перерозподільчих процесів. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), потім стадія використання цих фондів – направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні міроприємства, управління, оборону, виплату пенсій і т.і. Звідси виникають відносини вторинного, третинного і т.і. порядків перерозподілу. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподільних грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з послідуючим перерозподілом, інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров'я, культура, оборона, держуправління і т.і.)
Таким чином, приймаючи активну участь в розподілі і перерозподілі національного доходу, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі національного доходу, в пропорції його кінцевого використання.
Перерозподіл національного доходу в Україні відбувається в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки, на користь найменш забезпечених верств населення (пенсіонерів, інвалідів, одиноких матерів і багатодітних сімей).
6.2. Контрольна функція фінансів
Поряд з розподільною фінанси виконують контрольну функцію, сутність якої проявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідним грошовим фондам і іх цільовим використанням.
Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів, який відбувається у фондовій і нефондовій формах. Через кількісний вираз фінансових ресурсів фінанси здатні кількісно відображати вартісні пропорції, що формуються в суспільстві і контролювати їх. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів господарювання, включаючи державу, економне і ефективне використання коштів.
Контрольна функція діє не ізольовано, а в тісній єдності з розподільною.
Деякі економісти стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формування грошових фондів, використання грошових фондів, стабілізаційна функція.
В літературі можна знайти твердження, що фінанси виконують і виробничу функцію. Не применшуючи значимості таких підходів можна зауважити, що фінанси держави відіграють важливу роль у розширеному відтворенні саме завдяки розподільній функції.
Фінанси, породжені розподільним процесом, тобто економічними відносинами, пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості суспільного продукту, використовуються на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Фінанси, як ніяка інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна плата і т.і.) дозволяють пристосувати (трансформувати) потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати підвищення ефективності виробництва і задовольняти інші суспільні потреби.
6.3. Об’єктивна необхідність фінансів
Фінанси об'єктивно необхідні, так як зумовлені потребами суспільного розвитку. Їх функціонування дозволяє сформувати у розпорядженні господарюючих суб'єктів і держави необхідні фінансові ресурси.
Фінансові ресурси держави включають:
1) кошти, які акумулюються в державній бюджетній системі;
2) кошти позабюджет

Категорія: Реферати | Додав: Anika666
Переглядів: 3165 | Завантажень: 1291 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 2.7/3
Всього коментарів: 2
2  
мне понравилась тема.

1  
мені подобається викладена тема.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]