| Головна » Файли » Український розділ » Книги | [ Додати матеріал ] |
контрольна робота з аудиту
| 23.01.2012, 15:14 | |
| 2. Регулювання аудиту в Україні На міжнародному рівні аудиторська діяльність регулюється Комітетом з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який оприлюднює Міжнародні стандарти аудиту (МСА) та положення про аудит і супутні аудиту послуги з метою встановлення єдиної аудиторської практики на міжнародному рівні. МСА містять основні принципи та процедури, що необхідні для застосування при проведенні аудиту та супутніх аудиту послуг. Разом із тим у кожній країні аудит фінансової інформації тою чи іншою мірою регулюється місцевими нормативними актами. Такі акти можуть мати силу закону або положень, що розроблені органами регулювання або професійними організаціями окремої країни. Національні нормативи аудиту і супутніх аудиту послуг, що прийняті в багатьох країнах, є різними за своєю формою та змістом. У разі якщо національні стандарти відрізняються або суперечать Міжнародним нормативам аудиту за окремими його аспектами, то організаціям—членам Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) потрібно дотримуватись зобов’язань федерації, які передбачені Кодексом МФБ. У Кодексі МФБ зазначено, що організації—члени МФБ повинні дотримуватись принципів діяльності МФБ та включати до своїх національних стандартів аудиту принципи, на яких базуються Міжнародні нормативи аудиту, що розроблені МФБ. Країни, що є членами МФБ, можуть приймати Міжнародні нормативи аудиту за національні нормативи на підставі поданої заяви, розробленої КМАП. Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, Стандартами аудиту та Кодексом етики професійних бухгалтерів, запровадженими рішенням Аудиторської палати України № 122 від 18 квітня 2003 року, положеннями Аудиторської палати України та іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено суть аудиторської діяльності, суб’єктів аудиторської діяльності, об’єкти і напрямки аудиту, порядок сертифікації аудиторської діяльності, порядок створення та діяльності Аудиторської палати України, громадської організації аудиторів України, права, обов’язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Основним завданням цього Закону є створення в Україні незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. 01.01.99 р. було введено в дію 32 національні нормативи аудиту які пізніше втратили свою чинність на підставі Рішення Аудиторської палати № 128/1 від 30.10.2003. Номери нормативів Назва нормативу № 01-02№ Вступний матеріал № 01 Вимоги національних нормативів аудиту. 02 Основні вимоги до аудиту. 03-08 Відповідальність 03 Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності 04 Договір на проведення аудиту. 05 Контроль якості аудиторських послуг. 06 Документальне оформлення аудиторської перевірки. 07 Помилки та шахрайство. 08 Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України. 09-11 Планування 09 Планування аудиту. 10 Знання бізнесу клієнта. 11 Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки. 12-13 Внутрішній контроль 12 Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування. 13 Аудит в умовах електронної обробки даних. 14-22 Аудиторські докази 14 Аудиторські докази. 15 Відношення аудитора до початкових залишків по рахунках обліку підприємства при першій аудиторській перевірці. 16 Аналітичні операції. 17 Вибіркова перевірка. 18 Аудит облікових оцінок. 19 Споріднені сторони. 20 Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку. 21№ Концепція діючого підприємства. № 22 № Інформація, що надається аудиторові керівництвом підприємства. № 23-25№ Використання роботи інших фахівців № 23№ Використання результатів роботи іншого аудитора № 24№ Врахування роботи фахівців внутрішнього аудиту. № 25№ Залучення експертів. № 26-27№ Аудиторські висновки та звіти. № 26№ Аудиторський висновок. № 27 № Інша інформація в документах, що стосуються перевіреної аудитором фінансової звітності підприємства. № 28-29№ Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів № 28№ Аудиторські висновки спеціального призначення. № 29№ Оцінка перспективної фінансової інформації. № 30-32 № Нормативи, які регулюють спеціальні умови проведення аудиту № 30№ Використання комп'ютерів в галузі аудиту. № 31 № Вплив системи електронної обробки даних на оцінку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю № 32 Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки. Нормативи втратили чинність на підставі Рішення Аудиторської палати № 128/1 від 30.10.2003. З метою врегулювання питань, які не визначені Законом і Національними нормативами аудиту, Аудиторська палата розробляє окремі положення (Положення про Комісію з професійної етики та дотримання національних нормативів аудиту Аудиторської палати України № 96 від 30.11.2000 р., Положення про сертифікацію аудиторів № 16 від 19.11.2002 р., Положення про реєстр суб’єктів аудиторської діяльності № 95 від 31.10.2000 р., Положення про ротацію членів Аудиторської палати № 22 від 24.11.94 р., Положення про постійне обов’язкове удосконалення професійних знань аудиторів України № 109 від 23.04.2002 р. тощо) та інструкції. Стандарти аудиту визначають основні принципи виконання аудиторських процедур. Це директивні документи, які за значенням прирівнюються до законів у частині аудиторської діяльності. Стандарти використовують незалежно від умов, за яких проводиться аудит, вони включають у себе також пояснення, інструкції та інші норми аудиту, які є керівництвом до проведення аудиторських процедур, їх застосовують до окремих об’єктів перевірки та підготовки аудиторських висновків. У разі відхилення від вимог стандартів аудиту аудитор повинен дати пояснення про причини таких відхилень. Важлива роль належить і внутрішньофірмовим стандартам аудиту, що розробляються та затверджуються конкретною аудиторською фірмою і потребують дотримання працівниками аудиторської фірми. Внутрішньофірмові стандарти аудиту — це сукупність способів, принципів, методів та прийомів, що розробляються та використовуються аудиторською фірмою для надання аудиторських послуг, та порядок документального оформлення результатів перевірки. Такі стандарти є індивідуальними для кожної аудиторської фірми і розробляються з метою вдосконалення організації праці аудиторів, контролю за виконанням проведених процедур, підвищення якості надання аудиторських послуг та репутації діяльності аудиторської фірми. 17. Яка інформація повинна бути відображена в загальному плані аудиту? Для досягнення ефективності та результативності аудиту аудитор розробляє та обговорює з замовниками на проведення аудиту елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури. Тобто аудитор розробляє і документально оформляє загальний план аудиту, визначає в ньому суть помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту. В свою чергу, програма аудиту, її зміст та обсяг залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки. Тому аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. У міжнародному стандарті аудиту № 230 «Документація» зазначається, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Тобто наголошується, що документальне оформлення планування аудиту є доцільним і необхідним. Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань: -розуміння аудитором бізнесу клієнта: аналіз головних факторів, що мають вплив на діяльність підприємства; найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва; надання послуг; фінансового стану, а також порядку звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту; розподілу обов’язків між керівництвом підприємства; -розуміння системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю на підприємстві, що перевіряється, — методології і принципів бухгалтерського обліку, що застосовувались бухгалтерією підприємства, можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту; знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах; вплив нових форм бухгалтерського обліку; -визначення аудитором ризиків і суттєвості: оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві та запобігати їм; оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, що є на час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту; визначення межі суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій, ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки; визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, що робилися через суб’єктивну думку бухгалтера (нарахування резервів тощо); -види, час і повнота процедур: можливість оперативного внесення змін у окремі напрямки аудиту, вплив інформаційних технологій на процес аудиту, робота підрозділів внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів; -координація, керівництво, направленість виконання робіт, супроводження і нагляд за їх виконанням, а саме: участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства), участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами, дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства, підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов’язків, з врахуванням їх професійного рівня і стажу роботи. -інші питання: можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись у найближчий час не менше одного звітного періоду, умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства з пов’язаними сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в МСА № 550 «Пов’язані сторони». | |
| Переглядів: 2859 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |